Ну шо я вам скажу, дорогіє мої котани, по ітогам вчорашнього отчота прєзідєнта... Дивилась куски, але і з кусків нарєзала достатошно виводів.
Всі восхіщаюця: аххх! какой талантлівий спіч, охватіл всє сєгмєнти! Спічрайтеру тверда четвірка за написання промови.
А я таке скажу: нє торт, Карл, нє торт!
Беквокалом спітчу мені чогось бриніла пісня "Всьо харашо, прєкрасная маркіза, я прєзідєнт, я прєзідєнт!"
Де справи, пане президент? Де посажені Єфрємов, Гудок і іже с німі по ієрархії грязних дєлішек, довівших країну до ніщєти і війни? де посажені корупціонєри? де реальні реформи, а не обіцянки реформ? Я навіть не хочу оцінювати цей виступ в розрізі порівняння з спітчами минулих президентів. Нафіга? Красними слівцями ми ситі по горло, нам потрібні справи, а не чергове пакращення життя по-новому на словах і гра в імітацію.
Сьогодні мені на воко попав один міністр, який так живінько рассуждав в дуроскопі про реформи і сєтовав на корумпованість гілок влади в СВОЄМУ міністерстві! Ну ето алєс капут, товаріщі, голова жалуєця на хвост! І мені сразу згадалась його морда ліца, коли він тільки став міністром. Худенький, живенький, бадьорий і повний сил. А січас шо? Пиця лосниця від вгодованості устріцами, появилась вальяжность во взглядє і в поведінці. Едакій бєз пяті мінут а-ля барчук всього за годік срока.
А прем"єр? Так і хочеця дать совєт: Сєня, купи крем Гарньєр від загара 50+, яким мажуть діток на пляжі і не пались так бездарно. Країна одною ногою в дефолті і двома ногами з головою в війні, а він загорєвший, йопта!
І нєфік нам скиглити про корупцію, коли пройшов рік, а воз не то шо нинє там, ви того воза відкотили назад, бо пересічному громадянину з глубінки віднєй за скільки і як рішаються діла в чинушних стайнях. За це стояв майдан?
Та прийшов, лупанув кулаком по столу і крикнув: "Я сказав!". Звільнив всіх під корінь, десяток строптівих посадив і нєфік нам заливати про саботаж середніх гілок влади. В країні повно молоді, яка готова працювати і будувати своїми руками своє майбутнє. А у вас шо? Одна корупційна пика міняє іншу, аж в очах рябить. Ну да, пика не риговська, але що це міняє? Пика з попередньої бджолярської компашки любих друзів, яка і до папєрєдніків сиділа і доїла корупційні схеми, а зараз вскочила на коня і впевнена, що і далі так буде. І неважно, що вона якось там мількнула в натовпі на Майдані. В любих подій є присоски, які як тільки чують вигоду, так відразу і лізуть поработать рилом, а потім, ухвативши собі посаду гребуть нєістово під себе всіма кінцівками.
Правий був, Царство йому Небесне, шановний Каха Бендукідзе: все треба було робити дуже швидко і різати по-живому. Криси мігом би розбіглись з країни, а тараканів, що забились під плінтусом можна по-швидкому потравити діхлофосом. Профукали і проморгали момент, а криси не те, що не втікли нікуда, вони оборзіли до того, що вже в надєждє корита тіньовий уряд створили!!! швендяють по Києву, жиріють, либляться щербатим оскалом і літають в Рашку поливати нас брудом із своїх тухлих писків. Оті писки можна було льохко заткнути по возврату на таможні штампіком "в"їзд заборонено".
Та багато чого було можна по-мєлочі зробити за цей рік навіть без масштабних реформ, що казати... Профукали і просрали, уж ізвінітє, говорю вам тими словами, що каже народ. А народ не обманеш, скільки йому слово "халва" не кажи, а в роті не посолодшає і скільки в вишиванки не рядись і не кричи про реформи, а судити будуть по справам...
Я ніколи і нікому діфірамб не співала і співати не збираюсь, тим більше тоді, коли причин для позитиву мало. Рік пройшов, шановний пане президент, а я, пересічна забита жізнью бабця, сита недоваряною лапшою для развєсістих ушей і мені всьо чащє кажеця, шо ви, Петро Олексійович знайшли завєтниє граблі Януковича, які він впопихах забув спакувати і вже підняли ногу, щоб наступити. Не шарьтесь по вуглам в сєнях, Петре, а заходьте в дім і наводьте лад і так наводьте, щоб людям видно було, що ви робите. Говоріть з народом і звітуйте про зроблене, виходьте з Сєньою на пресухи до журналістів і відповідайте на питання, а не прийшли, відтарабанили у ВР шопопало і змились.
Коли ви присягнули на президента нам хотілось крикнути: Петро, ти будеш першим! Стільки невимушеного пафосу, гордості, радості, довіри і надії було в нас на вас. Вона ще залишилась, але впала в геометричній прогресії, як гривня за останній рік до долара. У вас мало часу, зате великі можливості для відновлення рейтингу і ми все ще вам і у вас віримо...
истоки
Journal information